Про себе

Автопортрет «Я – педагог і особистість»

Колись, в початковій школі, я почув від своєї вчительки початкових класів слова видатної української поетеси Ліни Костенко Віддай людині крихітку себе, За це душа поповнюється світлом і вирішив взяти їх у якості свого кредо по життю. Коли я виріс –прийшов час обирати професію. Я розглядав багато варіантів бути пілотом літака, їздити на авто, будувати будинки. Але всі ці професії мені не подобалися за якоюсь ознакою. І лише коли дійшов час до такої професії як вчитель, то я зрозумів, що лише обравши її я можу дати людям найбільше–це знання. А натомість отримаю найсвітліше –це любов та повагу дітей.
І тепер я з гордістю можу сказати Я ВЧИТЕЛЬ. І хоча моя зарплата бажає бути більшою і престижність моєї професії в нашому суспільстві невисока, я вважаю, що все залежить від конкретного вчителя, від його самовіддачі, любові до дітей. А хто такий вчитель? Це не просто людина яка вчить дітей, це і психолог, і артист, і наставник, і порадник, і друг. Що я роблю? Я навчаю. Спрямовую дітей на пошук істини, навчаю їх думати, уміти формулювати і доводити аргументовано свою думку. Намагаюся бачити й поважати особистість у кожній дитині. Навчаю дітей бути толерантними, уміти поважати думки інших людей. Свою педагогічну діяльність я почав 4 роки тому. Працюю на посаді вчителя інформатики Великознам’янської Загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 4. За час роботи в школі я зрозумів що я не просто «працюю з дітьми», я живу з ними, ділю радощі й печалі, успіхи й падіння, не допускаючи фальші у відносинах. Діти зазвичай уявляють свого вихователя як творця їх радості, здатного придумати щось нове, веселе і несподіване, і як мудреця, який все знає і все вміє, і як захисника, готового захистити їх від бід і несправедливості, образ і зла, і як арбітра, який розсудить по совісті. Як вчитель, я зацікавлений в тому, щоб учні знайшли для себе цікаву справу, прагну розкрити їх здібності, нахили, інтереси. З перших днів педагогічної діяльності завжди намагалася завоювати авторитет, визнання своїх учнів, тому що тільки в цьому випадку можна говорити про успіхи своєї праці, яка починається зі спілкування, з першої іскорки дружби і взаємної довіри. А ще розумію, що справжній вчитель не перестає здобувати нові знання все життя, бо педагогіка – це така наука , яка не стоїть на місці, це постійний рух тільки вперед, у ногу з часом. Тому намагаюся постійно розвиватися: продовжую заочне навчння в двух магістратурах, відвідую семінари, тренінги, курси, брати активну участь у шкільному житті. Я щасливий, що доля бути вчителем випала саме мені; Я щасливий, що коли я поспішаю до своєї школи в селі чую з вуст кожної дитини «Доброго дня, Максим Олександрович!»; Я щасливий коли я відкриваю двері школи, а учні початкових класів обліплюють з усіх сторін: «Максим Олександрович, ми так за вами скучили! Коли вже в нас буде урок інформатики!».

Інноваційні форми роботи та технології, що використовую

Буквально на кожному уроці декілька учнів відсутні. Виникає термінова необхідність допомогти їм засвоїти пропущений матеріал.
Тут напрошується питання «як»?
У сучасному світі комп'ютерних технологій відповідь очевидна. Чому б не використати комп'ютер і Інтернет.
Найбільш популярним є навчання за програмами, що мають чітке спрямування. Тобто ті, хто навчаються, отримують тільки ті знання і навички, які є необхідними для виконання їхньої роботи. При цьому основна увага в процесі навчання приділяється практичному застосуванню отриманих знань і розгляду реальних прикладів.
Я організував дистанційне навчання за допомогою власного блогу.

Учні мають змогу на сторінках сайту завантажити необхідний матеріал для кожного уроку:

навчальну презентацію; відеоматеріали; роздатковий матеріал; інструкцію до практичної роботи; тести для комп’ютерного тестування.
Також реалізується електронне тестування в програмі MyTestX. Такий вид диференціації є зовнішнім з елементами дистанційного навчання, де учні самі визначають свій